Візит Казанови до Львова

1766-го року, всесвітньовідомий авантюрист і ловелас, дипломат та поет, математик, картяр та таємний агент з Венеції приїхав у Львів з Варшави. Звідти він мусів рятуватися втечею, остерігаючись королівського гніву Станіслава II Понятовського(тогочасного короля Речі Посполитої), оскільки там він провів дуель. Дуель не просту, його візаві став генерал Франциск Ксаверій Браницький, в ході двобою наніс генералу важкі рани, поранивши того в живіт. Кажуть, що основною причиною для дуельного поєдинку могла бути жінка, але ймовірно, що дуель була просто змаганням за вплив на самого короля. Оскільки Казанові вдалося зайняти досить вагоме місце в Польщі, то він міг очікувати прихильності Росії, враховуючи, що Понятовський прийшов на трон за сприяння його коханки імператриці Катерини II. Однак, він не полишає наміри мати вплив на політичні процеси в Речі Посполитій. Казанова не покидає країни, та намагається отримати підтримку у різних шляхетських родин і вибирає Львів центром для формування фундаменту для майбутнього повернення до Варшави.

З різних історичних матеріалів можемо дізнатись, що Казанова до міста прибуває у час “львівських контактів”. Так тут називалися щорічні з’їзди поміщиків краю для укладення різного роду економічних угод, продажу майна, землі і т.д. Львівські контакти брали свій початок 6-го січня і тривали близько трьох тижнів. Сумувати приїжджим не доводилось, оскільки вони брали активну участь у балах, грали в казино, відвідували театри, а по вечорах часто відвідували ресторан “Три Гаки”(до сьогоднішнього дня цього закладу, нажаль, не збереглось, оскільки він був зруйнований у XIX., а на його місті сьогодні стоїть готель “Жорж”). Про свої відвідини “Трьох гаків” Казанова пише в своєму щоденнику: “Тут забавлялися без кінця, кохали до нестями, грали в карти без пам’яті і напивалися до смерті”.

Довгий час щоденники Казанови заборонялося друкувати, так як їх вважали непристойними, та саме з його нотаток ми можемо дізнатися: “Я прибув до Леополя, що вони називають Лембергом, через шість днів після виїзду з Варшави, бо на кілька днів затримався в Замості у графа Замойського. У Леополі спинився в трактирі, звідки довелося виїхати, щоб замешкати у палаці знаменитої Катерини Коссовської(з роду Потоцьких), яка була смертельним ворогом Браницького, короля та всієї влади. Вона була одна з найвпливовіших аристократок Польщі, яка відкрито відстоювала вольності шляхти, я гостював у неї протягом тижня, втім не можна сказати, що для обопільного задоволення, бо вона висловлювалась тільки польською та німецькою мовами”

Та мова не стала бар’єром для ловеласа – Казанова у Львові продовжує шукати шляхи для зближення з родом Потоцьких.”Кілька днів в пошуках пригод я мандрував по околицях Леополя, потім поїхав в невеличке містечко, неподалік Леополя, назву якого я не запам’ятав, для того, щоби принц Любомирський представив мене Йозефу Ревуцькому. Ревуцький був багатим, освідченням, забобонно релігійним і надзвичайно впливовим. Я залишився в нього на протязі трьох днів. Після того,як я покинув старого патріота, я поїхав до Христонопіля (тепер Червоноград), де жив знаменитий граф Франц Потоцький – один із коханців російської імператриці Анни Іоанівни”

Тут можна знайти істинну причину його прибуття до Львова. Львів він обирає центром змови, де планувалося формування політичної групи для захоплення впливу на короля. Центром заколоту мали стати Потоцькі, оскільки тих недарма називали “королями Русі”, враховуючи їх статок та становище. Та самі Потоцькі для Джакомо були лише механізмом, яким можна було впливати на короля, і як бонус, це був вірний шлях для наближення до Катерини II.

І не став би Казанова собою, якби для досягнення своїх цілей не вдавався до всім відомих методів. В щоденнику він пише:”Після надзвичайно приємного візиту до графа я повернувся до Леополя, повернувшись до міста я тиждень бавився з чарівною панянкою, яка через деякий час спромоглася так приворожити графа Потоцького, що він одружився з нею”.

А назагал, він таки досяг своєї мети – йому таки вдалося значно зблизитись з родом Потоцьких, і вже під їх покровом повертається до Варшави, звідки ще так недавно йому довелося втікати.

Єдиний негативний слід, який Казанова залишив стосовно Львова є цитата з його щоденника. Цитата не стільки про місто, скільки про жінок, які населяли ці землі, цитата, яка суперечить всім сьогоднішнім стереотипам: “Зазвичай, місцеві жінки потворні. Зустріти красуню – справжнє диво, а привабливі жінки є рідкісним винятком”)))