Успенська церква у Львові

Храм Успіня Пресвятої Богородиці у Львові – це символ незламності українського духу, вічна згадка про боротьбу, страждання та піднесення українського народу. Успенська церква вважається архітектурним шедевром, визначною пам’яткою не тільки європейського, а й світового значення.

Історія цього храму насичена різнобарвними подіями, легендами та протистояннями. Близько 200 років Успенська церква зазнавала постійних перебудов та реконструкцій. Та православна віра і дружність українського народу перебороли пригнічення та утиски. Дякуючи цьому, ми можемо насолоджуватися прекрасним архітектурним творінням епохи Ренесансу, яке майже не змінилося з XVI століття.

А розпочиналося все дуже трагічно. Наприкінці XIV століття, коли Польща захопила Галичину, українці у Львові стали пригнобленою нацією. Втративши центр міста, вони перейшли жити на вулицю Смоляників або Солярів, яку згодом почали називати Руською. Успенська церква, яка стояла на цій вулиці, стала оплотом православ’я у Львові. Та пожежа 1527 року завдала значних збитків храму, на реставрацію якого не було грошей.

Новий храм українська громада почала зводити у 1547 році на кошти, зібрані православними вірянами. Та значний вклад у будівництво зробив молдовський правитель Олександр Лопушанин та його дружина Роксана. Саме тому Успенську церкву ще називають Волоською й дотепер. На жаль й ця будівля була приречена, її також знищив вогонь.

У 1591 році Успенське братство знову розпочинає будівництво нової Успенської церкви за проектом відомого архітектора Павла Римлянина. Саме тієї церкви, яка стоїть і зараз. У 1631 році храм освятив Львівський владика Єремія Тисаровський. Чудовий ренесансний ансамбль Успенської церкви включає: Дзвіницю Корнякта, Успенський собор та Каплицю Трьох Святителів. Цікаво те, що дзвіниця і каплиця були збудовані раніше самого собору.

Струнка вежа-дзвіниця, яка здіймається високо в небо справа від храму, була зведена у 1578 році на кошти грецького купця Костянтина Корнякта за проектом талановитого архітектора Петра Барбона. Висота вежі становила близько 66 метрів, її стіни були складені з ламаного каменю та облицьовані тесаним камінням. Вона виконувала декілька функцій: оборонної башти, спостережного пункту та дзвіниці. Саме ця дзвіниця мала найбільший на той час у Галичині дзвін, який був названий «Кирилом» і виконував функції головного дзвона міста.

У дворі Успенської церкви розташована перлина львівської архітектури епохи Ренесансу – каплиця Трьох Святителів. Вона була зведена у 1591 році й присвячена Трьом Святителям: Григорію Богослову, Василію Великому та Іоанну Золотоустому. Її внутрішнє оздоблення просто вражає: ліпнина з штучного мармуру, живопис з імітацією мозаїки, різьблений декор з мотивами виноградних грон та пишного рослинного орнаменту.

Сама Успенська церква в архітектурному баченні стала своєрідним повторенням каплиці Трьох Святителів але у збільшеному вигляді. План собору та декоративне оздоблення відображають ренесансний стиль, а купольне завершення – український народний мотив. У XIX столітті у храмі відбулася реставрація-реконструкція. Під час якої церква та каплиця були з’єднані проходом. Собор був прикрашений вітражами талановитого художника Петра Холодного.

Успенська церква – це відображення духовного та культурного життя українського народу того часу, найцінніша пам’ятка епохи ренесансу у Львові, прекрасний храм. Який сьогодні належить Українській автокефальній православній церкві.