Преображенська церква у Львові

Гуляючи містом, ви обов’язково потрапите на вулицю Краківську, що в центральній частині Львова. Там, у зелених кронах змішаних дерев, величною постаттю височіє чудова архітектурна пам’ятка XVII століття – храм Преображення Господнього. Стримано-вишукана споруда має святкове зовнішнє вбрання та неймовірно світлий внутрішній інтер’єр. Цей собор має дуже важливе історичне значення для української громади міста, так як це другий, після Успенської церкви, український храм у межах середмістя.

Церква стоїть на місці, де раніше розташовувався костел Пресвятої Трійці ордену тринітаріїв. Монахи тринітарії прибули до Львова у 1685 році й були відомі тим, що викуповували християнських невільників з неволі. У 1686 році вони отримали невелику ділянку з кам’яницями, де й мешкали майже 10 років.

У 1703 році за ініціативою та фінансуванням Анни Вельгорської та її сина, чернеця-тринітарія, Антона Вельгорського розпочинається будівництво монастиря та костелу тринітаріїв. Монастирський комплекс будувався у стилі французького класицизму XVII століття, який вразив Антона Вельгорського під час здобування теологічної освіти у Франції та Іспанії. Храм будували на місці 2-х кам’яниць, стіни підвалів та фундаменти яких збереглися й донині. У 1731 році будівництво було завершено. Це була незвична, для тогочасного барокового Львову, велична споруда, яка мала форму тринавної базиліки.

З приходом до Львова австрійської влади, у 1783 році монастир закривають за розпорядженням Йосифа ІІ, приміщення храму переобладнують під бібліотеку і читацький зал. Так був скасований орден отців-тринітаріїв.

Не обійшли храм стороною й революційні події 1848 року – монастирський комплекс зазнав часткових руйнувань і вже в 1849 році австрійська влада дарує його українцям для будівництва університету та другої міської церкви. Зведення нового храму тривало майже до кінця XIX століття. Перший проект майбутньої церкви, який запропонував відомий архітектор Антон Фрех у 1850 році, був забракований через свою неекономність. Лише у 1872 році був затверджений другий проект собору, розроблений Сильвестром Гавришкевичем.

Сучасний храм (кінця XIX століття) відрізняється від першого храму Святої Трійці (початку XVIII століття) багатим оздобленням і 5-ма куполами, з яких центральний купол виділяється своїми розмірами, його внутрішній діаметр сягає 10 метрів. Після завершення будівництва теперішнього собору Преображення Господнього, храм зберіг форму тринавної базиліки. У 1902 році відновилися Богослужіння, а у 1906 році церква була освячена.

Внутрішній інтер’єр будівлі вражає гармонійним поєднанням кольорів та різноманітного оздоблення. У сфері центрального купола зроблені 12 арочних вікон, біля яких встановлені фігури 12 апостолів, роботи видатного скульптора Леонарда Марконі. Нижче – герби головних галицьких міст. Дивовижні вітражі тонкої роботи та масивна керамічна плитка на підлозі створюють незвичну атмосферу. Храм має свою родзинку – центральний купол, який є одним розкритим усередину храму куполом. Через нього в храм потрапляє найбільше світла, що створює феєричний ефект – перехід із земного світу в небесний.

Крім внутрішніх цікавих елементів, ззовні також є на що поглянути. Елемент зовнішньої «декорації» – снаряд, який застряг у стіні собору під час польсько-українського протистояння та не вибухнув. Як і всі монументальні споруди, церква Преображення Господнього має свої таємниці та підземелля…та краще один раз побачити, а ніж багато разів почути. Обов’язково завітайте до Преображенського собору та переконайтесь, що це справді неперевершена архітектурна спадщина національного значення.