Костел Ольги та Єлизавети у Львові

Привітний костел святих Ольги та Єлизавети зустрічає гостей славетного міста Лева на Привокзальній площі (нині площі Кропивницького). Його зовнішній вигляд приковує погляд та зупиняє час. Неоготична споруда ніби посміхається всім перехожим, ніби вона й не бачила Першої та Другої світових війн, українсько-польського протистояння, радянських репресій та занепаду. Найвищий храм Львова являє собою справжнє та неоцінне багатство міста, його дивовижно-цікаву архітектурну спадщину.

Собор святої Єлизавети будувався відомим архітектором того часу Теодором Тальовським протягом 1903 – 1911рр. за наказом австро-угорського імператора Франца-Йосипа І. Незважаючи на те, що святині всього сто років, вона встигла обрости своїми загадковими легендами та інтригами. Говорять, що імператор побудував цей костел на честь бідної дівчини Єлизавети зі Львова, яку він палко покохав. Але традиції та вельмишановне становище не допустили розвитку цих відносин і на згадку про кохану цісар вирішив звести храм та назвати його в її честь. За офіційною версією церква святої Єлизавети збудована на честь загиблої дружини імператора, яку також звали Єлизаветою.

Існує й ще один цікавий момент: подейкують, що місце для зведення храму було вибрано не випадково. Австрійська влада прагла сховати від поглядів греко-католицький Собор святого Юра і придати місту цілковитий римо-католицький образ. Що вдало в них й вийшло: костел святої Єлизавети й справді повністю закриває Собор святого Юра.

Про пережиті військові дії нагадують лише кулі у фасаді будівлі та меморіальна табличка: «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»). За часів радянської влади собор майже не постраждав, адже всі, хто хотів зняти з храму хрести та мідь, розбивалися на смерть, не встигнувши нічого зробити. З 1970 року костел використовували як склад хімікатів. Лише у 1991 році собор передали греко-католицькій парафії та освятили як костел святих Ольги та Єлизавети.

Неймовірної краси будівля була зведена у неготичному стилі. Своїм зовнішнім виглядом собор нагадує архітектуру французької та північноамериканської готики з елементами романтичного стилю. Фасад складається з двох симетрично розташованих веж і однієї найвищої, яка сягає 88 метрів у висоту. Їх високі шпилі увінчані хрестами. Фасади оформлені в темних тонах з білокам’яною обробкою та прикрашені готичними елементами: стрільчасті арки, розетта над входом, гостроверхі шпилі, вітражі, «мереживне» оздоблення. Вхід в костел прикрашає скульптурна композиція відомого майстра Петра Войтовича «Розп’яття з пристоячими Іоаном та Марією».

Внутрішній інтер’єр церкви вражає своєю простотою та благородністю. Храм ніби світиться, його світлий простір, білі стіни з темно-червоними елементами декору та блискуча кам’яна підлога дають відчуття спокою та умиротворення. А величаві колони, що переходять в стрільчасті перекриття безмежно високо над головою, вкотре підкреслюють людську малість на фоні вічності.

В невагомій білій розкоші інтер’єру домінує головний мармуровий вівтар святого Йосипа, який є однією з кращих робіт Петра Войтовича. Два ангели на колінах розташовуються симетрично по бокам від табернакля. Ліву наву завершує фігура Христа в каплиці, а три розп’яття розташовуються під хорами та крипті. Колись, у 1926 році костел святої Єлизавети славився одним з найбільших органів у Польщі, але у вирі років та пережитих подій він зруйнувався.

Сьогодні костел святих Ольги та Єлизавети – унікальна пам’ятка неоготичної архітектури, яка манить відвідувачів зі всього світу суперечливістю своїх інтер’єрів. Зовні – це велична споруда, яка тамує подих, а всередині – безмежно-невагомий спокій, простота та м’яке світло крізь вітражі…