Латинський кафедральний собор у Львові


Латинський собор ніби зупиняє час і переносить всіх бажаючих у минуле. З XVIII століття тут майже нічого не змінилося. Храм вважається єдиною пам’яткою Львова, яка відображає справжню церковну готику. Це неможливо описати – треба тільки бачити та відчувати.

А розпочалося все набагато раніше… У 1360 році за наказом Казимира III (Великого) на місці православної церкви Успіння Пресвятої Богородиці, яка стояла ще за княжих часів, був закладений перший камінчик майбутнього головного римо-католицького храму. Будівництвом керував львівський майстер Начко за проектом відомого архітектора Петра Штехера. Возведення будівлі тривало більше 100 років (1360-1481рр) та й навіть сьогодні, храм вважається недобудованим. Легенди кажуть, що всьому виною брак коштів, адже їх збирали лише міщани.

У 1527 році страшна пожежа охопила місто та собор зазнав найменших пошкоджень. Відбудова нового Львову та Латинського храму розпочалася у ренесансному стилі. Це залишило значний слід в архітектурі будівлі.

У XVI-XVII століттях собор обростає каплицями. Кожен багатий купець та великий магнат вважав своїм обов’язком збудувати усипальницю-каплицю в соборі чи хоча б біля нього. До наших часів їх майже не збереглося, та найцінніші – каплиця Кампіанів та каплиця Боїмів – залишилися. Каплиця Боїмів – тема окремої статті, а каплицю Кампіанів можна побачити з північної стіни собора, але ввійти до неї можна тільки з середини храму. Ця каплиця була збудована для родини львівських патриціїв Кампіанів на початку XVII століття. Саме вона є яскравою пам’яткою епохи Ренесансу. ЇЇ фасадна стіна була возведена видатним архітектором Павлом Римлянином, декор – скульптором Яном Пфістером. Рельєфи на теми «Воскресіння», «Явління Христа Марії Магдалині» та «Покладання до гробу» доповнені барельєфами, на яких зображена собака на саркофазі (вірність), птах і вода (короткочасність людського буття), фенікс над похоронною урною (безсмертя душі).

Впродовж століть над собором проводився ряд реставрацій та добудов, які змінювали його вигляд, внаслідок чого катедра увібрала у себе «подих» кількох стилів.

Свій сучасний вигляд собор набув після реконструкції у 60-70-х роках XVIII століття. Саме тоді були знесені каплиці та змінений зовнішній вигляд вівтаря та веж – розпочалася епоха помпезного Бароко. Але не все було змінено, до сьогодні збереглися старовинні пам’ятки: турецькі ядра в стінах собора, які влучили в нього під час війни але дивом не розірвалися, арки парадного входу, які у 1772 році були закладені цеглою в знак протесту львів’ян проти окупації Австрією. Тому зараз в храм, зазвичай, можна потрапити лише через бічні двері.

Суворо-величні й монументальні форми собора гармонічно підкреслюють середньовічність міста. Його стіни стали мовчазними свідками захоплюючих подій та цікавих історичних фактів, що відбулися у старовинному Львові.

Латинський собор за проектом представляє собою квадрат з двома вежами, одна з яких так і залишається недобудованою. Храм тринавний, з видовженим пресвітерієєм. Його стіни оповиті вінцем каплиць.

Внутрішній інтер’єр собору вражає високими архітектурними елементами, пишним скульптурним оздобленням та багатою ліпниною, елегантною вишуканістю та неперевершеною різьбою. Готика та бароко гармонійно переплелися та відтворили унікальний пам’ятник архітектури. Позолота, гірлянди та ангелки пасують до стрімкої готичної споруди, захоплюючих вітражів на стрілчатих вікнах. Арки та склепіння з нервюрами підтримують чотири високі колони. Латинський собор зберіг безліч художніх творінь того часу: дерев’яні та мармурові вівтарі, скульптури, ікони, надгробки. Спеціально для храму у 1839 році був виготовлений орган, який донині чарує слух своїм дивовижним звучанням.

Саме у Латинському соборі багато років тому польський король Ян Казимир молив Діву Марію за свою долю та долю країни, йдучи на війну.

Латинський собор не такий як усі. Він унікальний своєю історією, архітектурою, пам’ятками та захоплюючою атмосферою стародавності навкруги. Середньовічне “серце” Львова не залишить нікого байдужим!