Костел Єзуїтів у Львові

Кажуть, що Львів – підручник з архітектури. Й не дарма, адже в цьому стародавньому місті переплетені різні архітектурні стилі та форми, кожна пам’ятка сповнена індивідуальності та неповторності. Яскравий приклад тому – костел єзуїтів, який вважається першим пам’ятником барокової архітектури у Львові. Його велична постать вражає своєю первозданністю, масштабністю та таємничістю. Стародавні легенди розповідають, що в містичних підземеллях цього храму бродить привид Чорного ченця, який продав душу дияволу.

Історія Єзуїтського костелу розпочинається у 1540 році. Саме тоді іспанець Ігнатій Лойола заснував наймогутніший католицький орден світу – Орден Єзуїтів. Минав час, а орден швидко зміцнювався та набирав великої підтримки у впливових кругах світового товариства, що й зробило його найвеличнішим орденом у складі католицької церкви.

До Львова єзуїти прибули у 1583 році на запрошення архієпископа Яна Димитра Соліковського. Дуже швидко вони знайшли однодумців та меценатів і у 1590 році був збудований перший храм єзуїтів – дерев’яна невелика церковця, на місці якої у 1610 році розпочали возведення майбутнього Єзуїтського костелу. Будівництвом керував чернець Себастьян Ламхіус, а потім – Д. Бріано, за проектом якого й відбувалося возведення.

У 1630 році будівництво було завершено, храм освятили, та оздоблювальні роботи тривали ще 30 років. За своїми формами костел дуже нагадує римський храм Іль-Джезу, який слугував взірцем архітектури єзуїтів. На той час його розміри були вражаючими: 41м в довжину, 22м в ширину і 26м у висоту. Це найбільший храм Львова, який може вмістити більш ніж 5 тисяч вірян.

За чотириста років існування екстер’єр та інтер’єр єзуїтського костелу майже не змінився. Лише у 1702 році Валентин Годний спорудив з південно-західної сторони костелу чотиригранну вежу-дзвіницю за проектною задумкою Д. Бріано. Вона була найвища у місті (понад 80м), а у 1756 році на вежі встановили годинник. Та в 1830 році, після падіння ратушної вежі, аварійну дзвіницю довелося розібрати.

З XVII століття збереглися всі контури і лінії в обрамленні храму: листочки та пелюстки, папуги та блазні, ангели та фігури святих. В плані костел тринавний зі слабо вираженою аспидою. Величні ніші надійно зберігають майстерно виконані скульптури, монументальні пілястри прикрашають нижню частину храму, а головний фасад складається з двох ярусів, оздоблених орнаментальною різьбою.

І хоча зовнішнє оздоблення костелу справді розкішне і неповторне, але захоплює подих його внутрішнє багате вбрання. Стіни Єзуїтського храму прикрашають старовинні барельєфи та ілюзіоністичні фрески, унікальні скульптури та декоративна ліпнина, надаючи костелу особливої розкоші і величі. Однак головною цінністю храму єзуїтів здавна вважається неповторний бароковий вівтар, прикрашений чотирма фігурами святих, а бокові нави – скульптурними розп’яттями, які були виконані талановитим майстром того часу Яном Пфістером. Особливою родзинкою є орган, що розташовується на балконі над входом. Це один з 11 органів, що залишилися в місті, щоправда сьогодні є неробочим і в досить плачевному стані.

Єзуїтський костел цікавий не тільки величним оздобленням та неймовірними розмірами, але і таємничими підземеллями. Саме там можна побачити багато старовинних артефактів, фрески 1740 року, рештки княжих мурів XIV століття та найцінніший експонат – алебастровий саркофаг Миколая Вижицького, що підтверджує напис на саркофазі.

Єзуїти пережили низку вигнань та повернень до храму. Та у 1946 році після війни вони назавжди виїхали зі Львова. Забравши з собою найцінніші речі та короновану ікону Божої Матері Замилування. З того часу й до 2011 року єзуїтський костел використовувався, як велике книгосховище Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника.

У 2010 році храм був переданий Львівській архієпархії УГКЦ. І вже у 2012 році костел відкрив свої двері для всіх бажаючих, як церква Святих Апостолів Петра і Павла. Ця подія стала історичною. Львів’яни, які вже звикли до незвичної архітектури, були вражені внутрішнім неймовірним вбранням храму, адже з XVII століття тут нічого не змінилося.

Сьогодні, в Єзуїтському храмі проводяться Богослужіння і виконує він свою пряму функцію.