Перша грильова ресторація м’яса і справедливості

Гуляючи по вулиці Валовій у Львові не дивуйтеся смачному запаху м’яса та легкого диму – це Вас заманює чергова львівська тематична кнайпа, а саме “Перша грильова ресторація м’яса та справедливості”.

За певними згадками, саме десь отут, на оборонному валу міста, довгий час жив такий вагомий для кожного середньовічного міста персонаж, як міський кат. Перші спогади про діяльність катів сягають періоду приблизно XIII століття, але лише десь у XVI столітті, це стає фахом, в прямому розумінні. На ранніх етапах історії градація покарань була невеликою, як правило або штраф, або страта. І тільки пізніше з’являються побиття батогами, таврування, відрубування кінцівок та інше. У такій ситуації вже було недостатньо просто помаху сокирою, а потрібен був спеціаліст, який зможе втілити в життя всі призначені покарання, але так, щоб засуджений не помер передчасно. Тому працю ката стали вже на офіційному рівні вважати професією, на рівні з усіма іншими. Палач був найманим працівником, навіть службовцем, який наймався містом, чи, часто, якимось приватним феодалом, та за свою діяльність отримував постійну зарплату. Проте кат був лише виконавцем, він ніколи не міг сам чогось вирішувати, а робив тільки те, що йому накаже суд.

Заробіток ката у Львові був досить невеликим, всього лише декілька злотих на рік. Проте у нього був і ряд інших надходжень. Часто, це був, такий собі, підкуп зі сторони родичів засуджених, задля зменшення страждань при тортурах і т.д. Також була традиція віддавати особисті речі та одяг страчених катові, а для часів середньовіччя, це був часто непоганий дохід, особливо, якщо жертвою ставав якийсь шляхтич. А найголовніше, кат завідував багатьма процесами в місті. Він наглядав за повіями міста, слідкував за їх станом здоров’я, слідкував за станом міських вбиралень, вивозив сміття, займався виловом бродячих тварин, та виганяв з міста прокажених. З особливо позитивних речей, які робив кат, було те, що часто він надавав послуги лікаря.Він, звичайно, в силу своєї професії мусів, як ніхто, знатися на анатомії, знати, як витягнути суглоб і, відповідно, вставити його назад, знав де які органи знаходяться, та як завдати болю, але не пошкодити життєвоважливі органи. Причиною добрих знань було те, що на відміну від тогочасних лікарів, палач був чи не єдиною людиною, яка мала повний доступ до тіл. Як наслідок, кати прекрасно розбиралися в різних травмах та хворобах.
Проте з приходом більш цивілізованих часів, кат у Львові, фактично, втратив свою роботу і мусів шукати якихось інших заробітків. Тому і відкриває в подвір’ї Бернардинського монастиря ресторацію “М’яса та справедливості” – це такий собі ресторан та катівня у Львові, поєднані в одне ціле. Чому “м’яса”, напевно здогадуєтесь?)) А “справедливості” тому що, не дивлячись на те, що його робота була доволі брудною, він був завжди втіленням об’єктивності і неупередженості.

Меню тут тематичне – м’ясо у всіх його варіація та видах. Готується завжди відкрито, на грилях, прямо при відвідувачах. А головне тут – інтер’єр: моторошний, середньовічний, прикрашений страхітливими речами, якими користувався кат при виконанні своїх обов’язків. Тут і Залізна(Нюрнберзька) діва – саркофаг з шипами всередині, в який ставили жертву і шипами протикали плоть. Проте, дуже хитра річ. Шипи розміщені таким чином, що не зачіпали жодного життєвоважливого органу, як наслідок, жертва часто стікала кров’ю, залишаючись тривалий час живою. Боргова Яма – клітка, в яку закривали недобросовісних позичальників, та опускали в яму з холодною водою, де ті сиділи, поки їх хтось не викупить. Іспанський чобіт – засіб для сміщення, та роздрібдення кісток та суглобів ноги. Браслет з шипами, який вдягали на руку злодіям, перебиваючи сухожилля, внаслідок чого рука потім ставала недієздатною. Мойсеєве крісло, маски тварин, які одягались різного роду нечистоплотним людям, пояси вірності, як жіночий, так і чоловічий, та ще багато, багато, багато чого…І основна атракція закладу, це – Гільйотина. Пристрій для відсікання голови. Що найцікавіше, це єдина річ, яку і досьогодні постійно використовують в цьому закладі. Щодня, о 21.00 на ній страчують Ксеню…

Не бійтеся, не “гуцулку Ксеню”, та навіть не дівчину. Ксеня – це страва з їхнього меню, ковбаса діаметром близько 45 сантиметрів, яку в згаданий час, люб’язно, кат нарізає на гільйотині для відвідувачів. Захочете отаких вражень – ласкаво просимо до цього закладу.